Іноді бувають дні, коли робота — це останнє, про що хочеться думати. Не тому що лінь чи вигорання. Просто обставини тиснуть сильніше. Хтось із рідних у лікарні, потрібно терміново поїхати в інше місто, або ж просто — необхідно зупинитись, видихнути, побути з родиною. І тут у хід іде саме вона — заява за власний рахунок.
Це не вигадка для ухиляння від обов’язків, а реальний інструмент, яким користуються всі — від прибиральниці до топменеджера. І головне — знати, як його використовувати грамотно.
Відпустка, яку ви самі собі надаєте
Заява за власний рахунок — це прохання про відпустку без збереження заробітної плати. І суть тут не тільки в зарплаті. А в тому, що роботодавець не платить, але й не має права вас звільнити, поки триває відпустка. Тобто юридично ви залишаєтесь у штаті.
Припустимо, ваша дитина захворіла. Лікарняний оформити складно, але залишити малу на бабусю — не варіант. Ви подаєте заяву, і якщо роботодавець не проти — отримуєте кілька днів перепочинку без зарплати, зате з чистою совістю.
Ще один сценарій: ви переселенець і мусите терміново поїхати в інше місто оформлювати документи. Ніхто не буде сперечатись, що це — поважна причина. І в цьому разі відпустка без збереження може тривати й довше — залежно від ситуації та законодавства.
Як написати заяву: без води, без страху
Не треба боятися формальностей. Щоб написати заяву за власний рахунок, не потрібно юридичної освіти. Достатньо щирості, чіткості й конкретики.
Приклад із життя: Андрій, менеджер середньої ланки, отримав дзвінок від сестри — у їхнього батька інсульт. Він бере аркуш і пише:
«Прошу надати мені відпустку без збереження заробітної плати з 5 по 9 липня у зв’язку з сімейними обставинами.»
Цього достатньо. Дата початку, дата завершення, причина. Все. Заява зазвичай адресована директору або керівнику відділу. Додаєте дату, підпис — і передаєте особисто або через пошту.
Що цікаво: ніхто не вимагає, щоб ви розписували, які саме «сімейні обставини». Це вже ваше право — уточнювати чи ні.
Де межа: коли можна, а коли — ні
Тут усе просто: якщо ситуація справді важлива — вам не відмовлять. Роботодавці зазвичай розуміють, що життя — не лише про KPI й дедлайни. У мене була знайома офіс-менеджерка, яка щороку брала відпустку без збереження зарплати, щоб поїхати на кілька днів до мами в село. Бо інші дати були зайняті. І щоразу їй ішли назустріч.
Але є нюанс. Усе залежить від вашого роботодавця. У деяких випадках відпустка за власний рахунок — обов’язок (наприклад, якщо ви пенсіонер чи доглядаєте за родичем з інвалідністю). В інших — це лише можливість. Тож завжди краще не вимагати, а просити з розумінням.
До речі, під час воєнного стану можливостей стало більше. Дехто має право на довші відпустки, особливо якщо ви є внутрішньо переміщеною особою. Заява в таких випадках — звична річ.
Що відбувається після подання заяви
Що відбувається після подання заявиПісля того, як ви подали заяву, кадровик або керівник готує наказ. Вас ніхто не зобов’язаний інформувати про його зміст, але, як правило, вам покажуть копію. Якщо ваша ситуація нестандартна — наприклад, подаєте заяву заднім числом — краще проговорити це з роботодавцем.
До речі, кілька разів на рік брати відпустку за власний рахунок — цілком нормально. Є підприємства, де співробітники так оформлюють собі «мініканікули» або використовують її, коли офіційна відпустка ще не настала.
Усі ми — люди. І скільки б не було правил і наказів, іноді потрібно просто взяти паузу. Без пояснень, без зайвих розмов. Саме для таких ситуацій і створена ця можливість — заява за власний рахунок.
Тому якщо відчуваєте, що треба зупинитись, перевести подих чи побути поруч із близькими — не відкладайте. Просто напишіть кілька рядків. Це не слабкість. Це відповідальність — перед собою і своїм життям.
