Якось у розмові з другом, який працює тренером з дзюдо, я запитав: “А у вас є професійне свято?” Він посміхнувся: “Є. Але мало хто про нього знає”. І тоді я задумався — скільки з нас справді пам’ятає, коли відзначають День тренера в Україні, і чому це важливо не лише для самих фахівців, а й для нас усіх?
Історія, яка почалася з ініціативи спортсменів
Свято тренера в Україні не таке вже й давнє. До 2021 року про нього мало хто згадував офіційно. Але тренери були завжди. Саме вони — ті, хто стоїть за перемогами на Олімпіадах, за першими кроками у спорті кожної дитини. Вони не блищать на екранах, але без них неможливо уявити жодного чемпіона.
У липні 2021 року Президент України підписав указ, яким установлено День тренера на 19 липня. І це не випадкова дата — саме цього дня українські спортсмени вперше виступили під синьо-жовтим прапором на літній Олімпіаді в Атланті в 1996 році. Символічно, правда?
Свято не стало буднім днем. Воно одразу знайшло відгук у спортивній спільноті — як подяка тим, хто вкладає в учнів час, силу і терпіння.
Якщо у вас був свій тренер — згадайте, як він вас надихав. Можливо, саме зараз час подякувати.
Що відбувається 19 липня — неформальні традиції
Офіційного сценарію святкування немає. І, можливо, це навіть краще. Усе залежить від того, як самі колективи й спортсмени хочуть подякувати своїм наставникам.
У деяких школах цього дня проводять дружні змагання. В інших — готують короткі відео з подяками. Часто звучать прості, але щирі слова: “Дякую, тренере”. І цього достатньо.
Один мій знайомий працює з дітьми у секції з плавання. Минулого року його учні зробили йому сюрприз: прийшли на тренування в однакових футболках з написом “Тренер року”. Він потім сказав: “Оце і є найкраща нагорода”.
Ви теж можете придумати щось просте й тепле — листівку, фото, слова вдячності. І це буде справжнім святом.
Чи передбачена премія на День тренера?
Це одне з найчастіших питань, яке виникає у фахівців. І відповідь не зовсім однозначна. Сам указ не містить пунктів про обов’язкові виплати або надбавки. Але багато що залежить від місцевої влади, федерацій та конкретних закладів.
У деяких спортивних школах директори щороку готують невеликі премії чи подяки у вигляді грамот. Іноді — подарунки від батьків. Але це, скоріше, традиція, а не правило.
У приватних клубах — свої підходи. Там святкування може бути гучнішим: корпоративи, бонуси, навіть подорожі. Та незалежно від масштабу, головне — увага.
Якщо ви керівник або батько спортсмена — подумайте, чим можете порадувати тренера. Навіть дрібниця має значення.
Чому це свято важливе для нас усіх
Ми звикли дякувати лікарям, вчителям, рятувальникам. Але тренери — це теж вихователі. Тільки замість книжок у них — таймер, м’яч і кросівки. Вони не просто вчать техніки, вони формують характер.
Тренер може стати тією людиною, яка навчить не здаватися. Я бачила, як хлопчик пішов у секцію з тхеквондо, бо був невпевнений. Через рік — став чемпіоном району. А ще через два — тренував інших. І все це завдяки наставнику.
Це не про медалі. Це про силу. Про підтримку. Про віру в дитину. І саме тому День тренера — не тільки для самих фахівців. Це момент, коли кожен з нас може сказати: “Дякую за шлях”.
Подумайте, чи є у вашому житті людина, яка вірила у вас тоді, коли ви самі не вірили. Можливо, це і був ваш тренер?
Як можна підтримати тренерів сьогодні
Нам не потрібно вигадувати гучні кампанії. Все починається з дрібниць. Публікація в соцмережах. Кілька теплих слів. Відгук на сторінці клубу. Можна навіть надіслати каву з доставкою — і це теж буде жестом.
Ще один варіант — підтримати молодих тренерів, які тільки починають. Наприклад, розповісти про них друзям, порекомендувати секцію, запросити знайомих на тренування.
Іноді краща мотивація — це знати, що тебе помітили.
Якщо хочете зробити щось хороше — почніть із простої дії. Напишіть “дякую” людині, яка вас колись вивела на старт.
У підсумку: це свято про людей, а не про посади
День тренера в Україні — це не дата в календарі, а нагадування: за кожним успіхом стоїть той, хто вірив, коли ще нічого не було видно. Це можливість сказати “дякую” — тим, хто навчив падати й підніматися.
Неважливо, був це ваш перший тренер з футболу у дворі чи наставниця зі спортивної гімнастики. Головне — пам’ятати, що завдяки їм хтось навчився тримати удар.
Цьогоріч, 19 липня, просто зробіть паузу. І згадайте ім’я людини, яка дала вам більше, ніж здається. А потім — напишіть їй. Подяка не потребує приводу. Але день тренера — чудовий момент, щоб її висловити.
