Є дні, коли хочеться просто подякувати. Без пафосу, просто й по-людськи. Якщо ви колись втрачали документи, зверталися по допомогу до ЦНАПу чи чекали довідку у військкоматі — цей день теж трохи про вас. І про тих, хто залишився по той бік віконця — у формі, з печаткою, з терпінням. День державного службовця, який щороку відзначають 23 червня, — саме така нагода.
Як з’явився День держслужбовця
Почалося все не з нас. Світова спільнота визначила 23 червня як День державної служби ООН ще у 2002 році. Україна не залишилася осторонь — і вже за рік, у 2003-му, указом Президента №291/2003 цей день набув офіційного статусу в нашій країні.
Важливо не тільки те, що ми святкуємо, а й чому саме 23 червня. Це про визнання ролі людей, які щодня тримають систему. Не реформують її гаслами, а тихо рухають ізсередини. Саме так з’явився день державного службовця в Україні — не як формальність, а як подяка.
Хто такий державний службовець — і чому це не про «бумажки»
Хто такий державний службовець — і чому це не про «бумажки»Уявіть: вівторок, восьма ранку, і ви вже на роботі. Вам дзвонять, пишуть, ставлять питання. Ви не продаєте, не рекламуєте, не ведете блог. Ви — зв’язок між державою і людьми. Ви — державний службовець.
Це може бути:
– фахівець у міській раді, який розглядає звернення
– адміністратор ЦНАПу, що видає паспорти
– юрист у держустанові
– головний спеціаліст в міністерстві
Кожен із них — частина механізму, без якого «держапарат» просто зупиниться. Сьогодні в Україні їх понад 160 тисяч. І за кожним — окрема історія, стрес, робота «на виснаження».
Це не просто люди «при владі». Це ті, хто лишається навіть під обстрілами, хто підтримує систему в кризу, хто не кидає фронт документа й порядку. І саме їм адресоване це свято.
Якщо маєте знайомого держслужбовця — напишіть йому сьогодні. Це важливо.
Як відзначають день державного службовця насправді
Немає парадів, немає концерту на головній площі. Але є відчуття, що сьогодні тебе помітили. Часто в цей день вручають почесні грамоти, дякують у трудових колективах, публікують привітання на сайтах держорганів.
Один знайомий колега згадував: «У нас навіть не було торта. Але коли начальник подякував публічно — це відчувалося краще, ніж будь-яка премія».
У деяких установах проводять тематичні зустрічі чи внутрішні тренінги — неформальні, із теплими словами. У соціальних мережах можна побачити хвилю подяк — простих, чесних, таких, що «гріють». Бо день держслужбовця — це не про «високу політику». Це про людину в кабінеті, яка досі тримає роботу на плаву.
А якби вам подякували хоча б раз на рік — вам би це сподобалося?
Що означає це свято у час війни
Після 24 лютого 2022 року все змінилося. І держслужба — не виняток. Тисячі працівників перейшли на віддалену роботу під сиренами, частина — стала до лав ТРО або ЗСУ, хтось — виїхав, але продовжив працювати на державу.
Один ЦНАП у Харківській області видавав документи в підвалі. Один райвідділ вів документообіг вручну — бо інтернет зник. Але вони не зникли. І тому день держслужбовця 23 червня тепер звучить зовсім інакше — як акт витримки.
Це не просто про професію. Це про людей, які не зламались.
Якщо ви досі вважаєте, що держслужбовці «нічого не роблять» — просто уявіть, що буде, якщо завтра їх не стане.
Слова подяки — більше, ніж листівка
«Дякую за терпіння», «Ціную вашу витримку», «Ваша робота важлива» — ці фрази не коштують нічого. Але вони можуть змінити день.
Хтось надішле СМС. Хтось — подякує у Facebook. А хтось просто мовчки покладе шоколадку на стіл колезі. І це буде правильно.
Бо державна служба — це про людей. І про вдячність, яка рідко лунає вголос.
Якщо вам колись допомогли у держустанові — скажіть про це. Сьогодні — саме той день.
Ми часто критикуємо «державу» і забуваємо: вона — не будівля, не система, не прапор. Вона — люди. Такі ж, як ми. З ранковою кавою, з нервами, з бажанням щось змінити.
День державного службовця 23 червня — це нагадування про них. І про те, що підтримка — теж служба.
Можливо, колись ви теж працювали «на державу». А може, лише плануєте. Але незалежно від цього — підтримати, сказати «дякую», написати повідомлення — це те, що під силу кожному.
Іноді людське слово важить більше, ніж державна грамота.
