Іноді здається, що шлунок — бездонний. Ви щойно поїли, пройшло пів години, а думки знову про їжу. Ні, не про смаколики — хочеться бодай шматок хліба. І що цікаво: це не завжди про «люблю поїсти» або «таке буває на стресі». Іноді за цим ховається щось більше. Медики це називають поліфагією — станом, коли голод не піддається логіці.
Поліфагія: коли голод — не фізіологія
Поліфагія — це не просто підвищений апетит. Це постійне бажання їсти, яке не зникає навіть після ситного прийому їжі. Уявіть людину, яка з’їдає повноцінний обід, але вже через годину знову обшукує холодильник. І так — кілька разів на день.
Знайома ситуація: один хлопець на тренуваннях почав помічати, що навіть після спортивного харчування та перекусів він відчуває сильну тягу до їжі. Спершу списував усе на навантаження, але коли апетит почав заважати спати — звернувся до лікаря. Діагноз — гіпертиреоз.
Цей приклад показує: постійний голод — не завжди про лінь чи звички. Часом — це симптом.
У чому причина: розбираємося зсередини
У чому причина: розбираємося зсерединиГормональні збої
Почнемо з гормонів. Грелін відповідає за голод, лептин — за відчуття ситості. Якщо цей тандем порушується, мозок перестає розуміти, що організм уже наївся.
Так буває при:
гіпертиреозі (надмірній роботі щитоподібної залози)
діабеті
інсулінорезистентності
гіпоглікемії (низькому рівні цукру)
Один чоловік розповідав, що прокидався вночі й не міг заснути, поки не з’їсть щось солодке. Як виявилося — у нього було коливання рівня глюкози, яке провокувало поліфагію. Після корекції харчування та терапії — голод зник.
Якщо ви регулярно переїдаєте, а вага тільки падає — час здати аналіз на тиреоїдні гормони. Це часто неочевидний, але показовий фактор.
Психологічні тригери
Нервовий апетит — справжня пастка. У стресі тіло шукає «швидку енергію», й ми обираємо найпростіше — їжу. Причому найчастіше — вуглеводи. Хліб, шоколад, щось смачненьке.
Відомий кейс: дівчина, яка після важкого розлучення почала їсти по п’ять–шість разів на день. Вона не голодна — але їсть. Просто так легше.
Такий тип голоду називають емоційним. Він не про шлунок, а про мозок. Його не приборкаєш лише дієтою — тут потрібна психотерапія або хоча б усвідомлення процесу.
Захворювання органів травлення
Інколи причина — всередині шлунка, а не в голові. Хронічний гастрит або підвищена кислотність можуть створювати відчуття пустоти в животі. Людина сприймає це як голод — і їсть, щоби “заспокоїти” живіт.
Один знайомий роками мав звичку щось жувати кожні дві години. Після обстеження виявили ерозивний гастрит. Призначили лікування — і голод зник.
Якщо голод супроводжується печією або болем — це вже дзвіночок. Час до гастроентеролога.
Розлади харчової поведінки
Тут усе складніше. Булімія, компульсивне переїдання, нічний голод — це вже не про їжу, а про стосунки з нею.
Наприклад, людина їсть таємно, бо соромиться. Або переїдає ввечері, бо вдень «тримала себе в руках». Тут уже потрібна не порада з інтернету, а допомога фахівця. Такі стани не проходять самі.
Як діяти, якщо відчуваєте постійний голод
Головне — не ігнорувати. Якщо відчуття голоду з вами весь день і навіть після їжі — це сигнал. Не панікуйте, але не відкладайте.
Покроково:
Спостерігайте за собою. Чи голод настає раптово? Чи після стресу? Чи вночі?
Складіть приблизний харчовий щоденник на 3–5 днів.
Перевіртесь: аналіз крові на глюкозу, гормони щитоподібної залози, вітаміни групи В.
Зверніться до терапевта або ендокринолога.
За потреби — до психотерапевта чи дієтолога.
Ніхто не знає ваше тіло краще за вас. Але іноді потрібен фахівець, щоб зрозуміти його сигнали.
Що допомагає: прості звички проти поліфагії
Що допомагає: прості звички проти поліфагіїЇжте білок і клітковину на кожен прийом їжі.
Не забувайте про воду. Часто спрагу плутають з голодом.
Налагодьте сон. Дефіцит сну — це автоматичне підвищення греліну.
Рухайтесь. Прогулянка на повітрі гасить емоційний голод краще за плитку шоколаду.
Ці звички не замінять лікаря. Але можуть стати тим ґрунтом, з якого почнеться зміна.
Голод — це нормальна частина життя. Але коли він керує вами — варто зупинитись. Не соромтесь шукати допомогу, не знецінюйте сигнали тіла. Інколи за простим «хочу поїсти» ховається зовсім не апетит, а історія, яку варто почути.
Можливо, цей текст — саме той поштовх, якого вам бракувало. Спробуйте прислухатися до себе. І не бійтеся зробити перший крок.
